Іван Франко - майстер духу і слова.

27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора села Нагуєвичі (нині це Дрогобицький район Львівської області) народився письменник ,публіцист, перекладач і громадський діяч Іван Франко. Він виявляв феноменальні розумові здібності, багато читав і займався перекладами творів античних авторів. Комплектація власної бібліотеки налічувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами, понад 12 тисяч примірників.
У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання). Проте першим у цьому довгому списку псевдонімів було загадкове ім’я Джеджалик. Саме Джеджалик, а не Франко, здобув першу славу серед галицької освіченої молоді і навіть став у Львові, за власними словами, "якимсь куріозом або знаменитостію". Неодноразово був засуджений.
Попри серйозність літератора, Франко дуже полюбляв ганяти на велосипеді (хоча свого так ніколи й не придбав), збирати гриби та ходити на рибалку. Ще Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом.
Франко – автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Ось найвідоміші з них: «Захар Беркут»(1883), «Лис Микита (1890), «Украдене щастя»(1893), «Перехресні стежки» (1900), «Іван Вишенський»(1900), поема «Мойсей».
Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.